Попередня сторінка

Я особисто вдячний тим особам, котрі допомагають мені в моєму безнадійно хвороблибому стані як у тюрмі, так і у залі суду. Тому я особливо дякую медичним працівникам, котрі зробили багато корисного для мене, щоб полегшити мій біль, і котрі помагають мені витримати цей процес, який вважаю тортурами. З цього приводу я зазначую наступне:

• Німеччина винувата в тому, що через нищівну війну проти Радянського Союзу я втратив свою хату та свою Батьківщину.

• Німеччина винувата в тому, що зробила мене військовополоненим.

• Німеччина винувата в тому, що створила табори для військовополонених, де я та мільйони інших червоноармійців були засуджені на голодну смерть, котру я уминув тільки з волі Всевишнього.

• Німеччина винувата в тому, що змусила мене стати рабом в таборі для військовополонених.

• Німеччина винувата в тому, що в тій нищівній війні 11 мільйонів моїх земляків - українців були вбиті німцями, а мільйони інших українців, включно з моєю любою дружиною Лідою, були вивезені німцями в рабство.

• Німеччина винувата в тому, що тисячі моїх співвітчизників були перетворені в неумисних співпрацівників з німцями. Під карою смерті вони змушені були брати участь в спотвореній програмі геноциду проти євреїв, циганів, українців, поляків та росіян. Сотні, котрі хотіли відмовлятись від цього лиходійства, були знищені німцями. Крім цього, ще сотні тисяч були депортовані назад в Україну і були або розстріляні Сталіним, або заслані на муки у сибірський гулаг, де по - рабськи трудились для комуністів.

• Німеччина винувата в тому, що змусила мене вести нещасний спосіб життя в таборах для біженців після війни.

• Німеччина винувата в тому, що після 30 років юридичного переслідування в Ізраїлі та США, а також у Польщі, і після 10 років ув’язнення, 5 з яких було проведено в камері смерті в Ізраїлі, при кінці мого життя, на 90-ім році, мене депортовано в Німеччину.

• Німеччина винувата в тому, що протизаконно фальшиво при кінці мого життя і моїх сил мені висунено звинувачення в співучасті у вбивстві. Це суперечить установленому праву, котре існує 65 років і європейській хартії людських прав.

• Німеччина винувата в тому, що я, невинна особа, вже 9 місяців нидію в ізоляторі штадельгаймської тюрми.

• Німеччина винувата в тому, що я втратив навіки мою другу батьківщину США.

• Німеччина винувата в тому, що я втратив сенс життя, сім’ю, щастя і будь – яке майбутнє чи надію.

Від 12-го травня 2009-го року я переживаю кожну хвилину, кожну годину, кожний день, кожний тиждень і кожний місяць як військовополонений в Німеччині. Ці пережиття є продовженням бридких спогадів про німців і продовженням неописанного зла, котре вони здійснили проти мене. Я знову став їхньою невинною жертвою. Вважаю невимовним злом те, що цим процесом Німеччина намагається перетворити мене, військовополоненого, на військового злочинця. Вважаю, що це нестерпна арогантність Німеччини, котра надуживає мене, і тим приховує злочини, скоїні німцями, пробує їх затаїти, і проти правди твердить, що я, українці, та інші сусіди німців були правдиві злочинці.

Вважаю, що цей процес, котрий ведеться виключно проти мене, чужинця мнимо із Травників, і уминає нелічимих сс-ів і німецьких «травників», суперечить всім принципам справедливості. Ще в Ізраїлі я вже раз оборонявся проти звинувачень мюнхенського прокурора. Там мене пробували зв’язати з фашистськими злочинами у Собіборі. Верховний Суд Ізраїля особливо признав, що ці звинувачення не доказані, і визнав у вироці, що я вже 7 ½ років під арештом. А 5 із тих 7 років я провів у смертній камері.

Цілком несумісно із справедливістю і гуманністью те, що більше як 35 років я вічно гонена жертва, яка обороняється проти Відділу Спеціяльних Досліджень США (ВСД) і тих, котрі стоять за ним, особливо Світовий Конгрес Євреїв і Центр Візенталя. Це організації, котрі живуть на кошт голокосту. Тепер, при безсильному кінці мого життя, відбувається чи не сорокове слухання у цій самій справі. Я втратив силу дальше боротись. Я безсильний у війні, котру почало ВСД і тепер продовжує Німеччина.

Моя улюблена дружина Ліда понад 50 років також страждала в Німеччині. Це власне німці відібрали від неї юність і насильно потягли в Німеччину на роки рабської праці серед жорстоких та нелюдських обставин.

Страждання, котрі ми пережили під час нищівної німецької війни проти слав’ян, не можна описати словами. А це, що Німеччина знову вибрала мене і мою родину за своїх жертв, є для мене незбагненним.

Іван Дем’янюк

Попередня сторінка